#тиждень_безбарєрності
У повсякденному житті ми постійно стикаємося з тим, що треба пояснювати значення “безбар’єрності” чи “доступності”, чи “інклюзивності”.
Сьогодні працівники та мешканці Голобського психоневрологічного інтернату пліч-о-пліч не відчуваючи жодних бар'єрів під час ранішнього чаювання поринули у тему "безбар'єрності" та у дискусіях з'ясовували, що ж це насправді і чи дійсно це поняття стосується тільки людей з інвалідністю. Ознайомившись із "Довідником безбар'єрності" ми зрозуміли що бар'єри є фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.
Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.
